В Парагваї та Бразилії вже протягом тисячоліть місцеве населення використовувало стевію як природній солод та лікувальний середник. Гаурані-місцеве індіанське плем’я змішувало стевію з чаєм мате. І 16 столітті і Європа познайомилась з цією дивовижною рослинкою завдяки іспанським конкістадорам, що вперше привезли її на континент. В 1987 році Японія використала стевії за рік близько 700 тон., власне після заборони використання штучних замінників цукру. Щорічні світові потреби в природному цукрозаміннику тільки зростають ось уже протягом 20 років. Та лише в на початку 21 століття наука почала ґрунтовніше вивчати цю рослину. В жовтні 2008 року вперше використання стевіозиту в продуктах харчування та напоях почалося в Австралії. А вже 17 грудня мін охор здоровя США визнала стевіоглікозид безпечним для здоровя. А от Європа до сьогодні не внесла цей природній цукрозамінник до переліку продуктів харчування, а лишень як дієтична добавка.
